Перейти

среда, 12 декабря 2018 г.

Олександрієць зводить об’ємні куполи для храмів. ФОТО


Олександрійський майстер 71-річний Віталій Теличко займається дуже незвичною справою. Він проектує та будує куполи для храмів. А ще – володіє непростою технікою їхнього відтворення. Почав справу з того, що у незвичний спосіб облаштував власний дім, передає Олександрія Online.

Віталій Теличко демонструє своє подвір’я. Показує гарну дерев’яну альтанку і велике барбекю у саду. Далі запрошує у хату, де всі меблі зробив власноруч. Матеріали – кращі породи дуба, клена, горіха та шовковиці, пише Кіровоградська Правда.

– Це батьківська оселя, – пояснює майстер. – Дісталася у спадок. Йому ж прослужила сімдесят років. Потребувала ремонту. І я практично все замінив. Демонтував деякі стіни. У залі звів великий камін, а при вході – маленьку баньку, спроектував нові меблі і чеканками оздобив стіни.

Останні роки чоловік займа­­ється не лише виготовленням меблів і будівництвом камінів, а й зводить церковні бані. Збудував їх уже для кількох храмів. Тепер вони виблискують на Олександрійській церкві Анастасії та Федора при вході у тамтешнє центральне міське кладовище, у храмі Георгія Переможця в селищі Приютівка та церкві села Глинське Світловодського району.

– Як правило, з проханням встановити на храм гарний купол звертаються священики, – говорить майстер. – Великий об’єм роботи, наприклад, виконали у церкві в Приютівці. Священик шукав бригаду, яка зможе зробити і покрівлю, і дзвіницю, і сам купол. Для такої справи важко знайти підходящих спеціалістів і гарних підсобників теж. Але коли такі знайшлися, то ми повністю зводили всю верхню частину церкви. І відтворили її за моїм проектом. Усі роботи вели на чималій висоті. А вже після того мене запросили змайструвати купол на церкві у Глинському. Я за роботу одразу взявся, бо вже багато чого вмів. До того будував куполи у церкві в Олександрії.

Дід Віталія Теличка по мамі – Никандр Сидорович Сагайдак славився в Олександрії у двадцятих роках минулого сторіччя, був знаним столяром. Люди замовляли у нього елітні меблі, їздові брички і карети. Він виготовив не одне шикарне фортепіано.

Як і дід, Віталій не може сидіти склавши руки, і зараз працює від світанку до пізнього вечора. Зізнається, за життя освоїв багато професій. Досконало знає столярну справу, професійно оброб­­ляє метал, кладе цеглу й камінь, уміє робити гарні дахи. Хоча сам за фахом – учитель фізкультури.

Свою розповідь продовжує, гортаючи фотокартки новозбудованих храмів і першим показує церкву пророка Іллі у селі Голов­­ківка Олександрійського району.

– Там 10-12 років тому вкладав граніт і облицював його. Верхи до церкви робили інші хлопці, я на той час куполами не займався. А свою дорогу до Бога і до ремесла починав у ливарному цеху моделювальником, далі була служба в армії, педінститут і робота у школах. Пізніше став заступником директора з навчально-виховної роботи в Олександрійському ПТУ №17. Усе життя паралельно займався столяркою і кладкою. Ніколи без діла не сидів, – каже Віталій Теличко наостанок.






Комментариев нет:

Отправить комментарий